Лєна: У нас керуються не якістю, а кількістю. Наприклад, гурти “SOOM” та “Slice’n’Dice” грають дуже круту музику. Виникає питання, чому їх не знає стільки людей, як хотілось би? Ти хочеш привезти їх у Тернопіль, організовуєш фестиваль, щоб якомога більше людей долучилось до цього комюніті, щоб всі кайфанули та обмінювались досвідом. Всі із розумінням відносяться до ситуації, та намагаються допомогти. Олег Диган допомагає нам з фото, так само оператори знімали дуже круті відоси, просто щоб зібрати на донати. Дуже приємно дивує, що скільки людей заморочились, щоб допомогти організувати таку класну подію.

Ремко: Зараз у нас основна ціль – мінімізувати витрати, щоб максимізувати прибутки! Ми намагаємось кожному учаснику дійства надати якісь “ніштяки” після. Коли ти сам так поїздив, то розумієш як задовольнити людей, щоб їм максимально сподобалось у нас)

Лєна: Так, багато наших друзів дуже сильно хотіли приїхати у Тернопіль, щоб в підсумку залишитись тут. Багато людей тепло відгукуються про наше місто. Навіть ті, хто тут не був. Ми тільки за, щоб якомога більше творчих людей тут залишалось і створювали нові проекти. Творчий нетворкінг заразний, хтось щось створив, тоді іншому захочеться теж творити. Це тільки піднімає культуру. Так і ми надихнулись зробити презентацію спліта з “Ritual Service” і після того одразу “Тарнопіль Гігз”. Микола Ільків, який організував “Потужняк” у Франківську на промзоні запросив нас, цим витягнув нас з стану апатії.

Іра: Не розчаровує Вас, що стільки часу на тернопільські події ходить так мало людей? 

Ремко: В Тернополі понад 200 тисяч населення, зараз якраз кращий час для двіжів, бо багато хто переїхав на Західну Україну, тому музикантів та слухачів можна запросити в одне місто. Люди по інерції рухаються, як колись у “Козі” часом забивався повний зал, а потім пішло на спад і втратився інтерес.

Лєна: Як і попередні рази, ми орієнтуємось на людей з інших міст, щоб

репрезентувати наше місто, попередньо вкладаємось у промо через соцмережі.

Ремко: А щодо держави, на мою думку, вона не має “пхатись” в культуру. Я не бачив жодного успішного кейсу, де держава втрутилась в культуру і з цього щось вийшло класне. Влада підтримує проекти, які цікаві більшості населення. Андреграундні проекти їй не цікаві. Як мінімум, за рахунок культурних заходів розвивається економіка міста. Але кому це цікаво?

Іра: Ремко, розкажи, як зараз справи у “Dreadnought in the Pond”?

Ремко: Ми вперше не виступаємо на Тарнопіль Гігз, і я дуже щасливий! Адже дуже важко виступати та бути організатором. Тому, розкажу більше про фестиваль. Цього разу в нас максимальне різноманіття жанрів, з усіх куточків нашої країни. Буде відкривати двіж класний ембіент з барабанами, флейтою та іншими інструментами від Олексія Лупашка. Далі буде Арґос, Маневицькі музиканти, дуже колоритні представники волинського стоунера. Наступними будуть “Slice’n’Dice”, цей гурт виграв на “Koza Music Battle”, я тоді був суддею та за них голосував, то ж цього разу запросив їх вперше зібратися за час повномасштабного вторгнення. Після них будуть “Straytones” – це доволі популярні представники української психоделічної сцени. Минулого року випустили дуже крутий альбом, який нашумів на заході. Останні хедлайнери – харківський гурт “ПРАЩУР” екс “SOOM” експериментальний дрон разом з шугейзом, кажуть, що спеціально готують нову програму. Сам не знаю, що це буде. Вони не брались за інструменти після 24 лютого, то дуже зраділи нашому запрошенню. Пишаюся, що ми змогли зібрати разом дуже талановитих людей, щоб підняти їхній дух та змусити знову творити!